Історія Нової Каховки: Як будували Каховську ГЕС

Написано . в . Опубликовано в История, Новости

Найголовніший етап – будівництво міста Нова Каховка розпочався зі спорудження Каховського гідровузла у 1951 році. За короткий термін виросло селище енергетиків, яке згодом перетворилося на місто. Виникнення Нової Каховки обумовлено необхідністю зведення містечка гідро будівельників, що працювали на спорудженні Каховської ГЕС, яке було доручено колективу спеціального будівельно-монтажного управління «Дніпрбуд» під керівництвом С.М.Андріанова.
28 лютого 1952 року робітничому селищу будівельників Каховського гідровузла Указом Президії Верховної Ради Української РСР було присвоєно назву «Нова Каховка». Спочатку передбачалося, що це буде невелике місто енергетиків з населенням до 20 тисяч. Але зважаючи на вдале географічне розташування, наявність дешевої електроенергії, залізничної та автомобільної магістралей і водної артерії, яка відкрила шлях великотоннажним кораблям від гирла Дніпра до Прип’яті, а також висококваліфікованого та досвідченого кадрового потенціалу, перед містом відкривалися широкі перспективи розвитку.
Таким чином, днем створення міста вважається 28 лютого 1952 року.Каховская ГЄС планБудівництво Каховського гідровузла розпочалося у вересні 1950 року згідно з постановою Ради Міністрів СРСР від 20 вересня 1950 року «Про будівництво Каховської гідроелектростанції на Дніпрі, Південно-Українського каналу, Північно-Кримського каналу і про зрошення земель південних районів України і північних районів Криму». За 4 місяці дві експедиції ленінградського та харківського відділів «Гідроенергопроекту» підготували потрібний матеріал. Були здійснені проектні розробки, на основі яких в лютому 1951 року урядова комісія затвердила створ Каховського гідровузла в районі села Ключове.
Об’єкт було віднесено до Великих будов комунізму, до яких також відносяться Куйбишевська, Сталінградська та Цимлянська ГЕС, а також Головний Туркменський та Волго–Донський судноплавні канали. Для будівництва та обслуговування електростанції на місці села Ключове було створене місто Нова Каховка. На будівництві Каховського гідровузла працювали: 12 тисяч чоловік, 1100 автомашин, 30 екскаваторів, 75 гусеничних та портальних кранів, 100 бульдозерів, 14 паровозів та 7 земснарядів.
Будівництвом Каховського гідровузла, який мав бути останньою сходинкою каскаду на Дніпрі, комплексно вирішувалися 3 завдання: постачання промисловості та сільського господарства Придніпров’я та Донбасу електроенергією; покращення судноплавства на Нижньому Дніпрі та зрошення посушливих земель півдня України.
Потужність Каховської ГЕС 351 МВт, середньорічне виробництво енергії складає 1420 млн. кВт. год. До складу гідровузла входять: земляна руслова гребля, бетонна водозливна гребля, будівля гідростанції, шлюз та земельна гребля лівого берегу. Довжина напірного фронту гідровузла 3650 метрів. Об’єм утвореного водосховища складає 18,2 км³, довжина – 230 км., ширина – 25 км., загальна площа водосховища – 2155 км². Окрім цього було збудовано залізничну лінію Федорівка – Нова Каховка.
Каховская ГЄС зданиеБудинок Каховської ГЕС – сумісного типу з донними водоскидами. Це дозволило зменшити довжину водозливної греблі на 14 відсотків. Авторський колектив проектувальників гідротехнічних споруд (головний архітектор «Гідроенергопроект» Г.М. Орлов, архітектори Ю.М. Гумбург, М.Н. Роміна, В.А. Осін) згуртував основні споруди таким чином, що їх висота збільшувалася, а протяжність скорочувалася з правого берега на лівий – низька земляна гребля змінюється водозливною залізобетонною, до останньої ж примикає короткий масивний об’єм ГЕС та судноплавний шлюз. Спочатку передбачалося розмістити будівлю ГЕС на місці існуючої водозливної греблі, але при цьому порушувався принцип композиційної компактності. Від такого варіанту відмовилися і за наполяганням архітекторів будівлю перенесли до шлюзу, що значно поліпшило умови експлуатації.
28 березня 1951 року Рада Міністрів УРСР Постановою №614 затвердила земельну ділянку під будівництво населеного пункту будівельників Каховського гідровузла, загальна площа якої склала 2471,5 га, з яких під житлову забудову відійшло 876 га. За 2 тижні до цього, а саме 11 березня 1951 року з Херсона до села Ключове прибули перші баржі з будівельними матеріалами, для чого було обладнано 7 причалів.
Каховская ГЄС котлованЗ червня 1952 по травень 1953 року тривали роботи по підготовці котловану під шлюз та будинок ГЕС. Для визначення місця будівництва були проведені комплексні проектно-пошукові роботи в пониззі Дніпра. За цей час було пробито 30 тис. свердловин, 120 штолень, 20 глибинних шахт, виконано значну роботу по визначенню можливості фільтрації водосховища в обхід споруд гідровузла. Також в цей час зводилися причали, склади, бази та інші необхідні споруди для будівництва. Почала будуватися під’їзна залізниця довжиною 154 км від станції Федорівка. За цей період було виконано понад 2 млн. куб. м земляних робіт, укладено 188 км рейок і 385 тис. куб. м баласту, збудовано 44 мости, 53 будівлі різного призначення. Важливою артерією була і лінія електропередач з Кривого Рогу довжиною 140 км, що дозволило здійснювати надійне електропостачання будівництва.
30 березня 1953 року в споруду гідровузла було укладено перший кубометр бетону. При цьому було замуровано меморіальну капсулу з написом: «Споруджується за Рішенням Ради Міністрів СРСР від 20 вересня 1950 року». Перший ківш бетону уклав машиніст крану А.Маслак, який пізніше за участь у будівництві ГЕС був удостоєний звання Героя Соціалістичної праці.
Каховская ГЄС понорама стройки с самолета23 травня 1955 року почалося затоплення великого котловану на спорудженні ГЕС, а через тиждень – котловану основних бетонних споруд. Це була чергова значна трудова перемога гідробудівників.

Каховская ГЕС шдюз9 червня 1955 р. став до ладу Каховський шлюз, а наступного дня – 10 червня – через шлюз пройшов перший караван барж, який буксирував пароплав капітана Петра Зелінського. 30 червня 1955 р. через шлюз відкрито рух пасажирських пароплавів.
В липні 1955 р. розпочався 4-й, завершальний етап будівництва Каховського гідровузла, який тривав до травня 1956 року. Основним завданням цього періоду була підготовка споруд і водосховища до створення тиску, достатнього для пуску перших агрегатів ГЕС і затримки весняної повені 1956 року. Здійснювався також монтаж основного гідромеханічного устаткування ГЕС.

Каховская ГЄС перекрітие5 липня 1955 року розпочалося перекриття річища Дніпра. За дві доби, замість запланованих 10, річка була перекрита. Таким чином, у липні 1955 року гідробудівники спрямували течію річки в нове русло, перекривши старе. Після цього знадобилося ще 3,5 місяці для нарощування руслової греблі, наповнення водосховища до підпорної відмітки 1 черги та підготовки пуску перших гідроагрегатів. 18 жовтня 1955 року через 5 місяців після початку роботи на основних спорудах при виконанні будівельно-монтажних робіт на 75% відбувся пуск першого гідроагрегату, в листопаді – 2-го та в грудні – 3-го гідроагрегатів ГЕС. У травні 1956 року – 4-й , останній, етап будівництва гідровузла.
Каховская ГЕС панорама левого берегаЩоб здійснити спорудження греблі і станції, довелось перемістити 50 мільйонів кубометрів грунту. На їх спорудженні працював висококваліфікований 15-тисячний загін будівельників, який у свій час будував та відроджував з руїн ДніпроГЕС. На будівництві гідровузла було виконано обсяг робіт майже наполовину більший, ніж при спорудженні ДніпроГЕСу, а якщо порівнювати забудову Каховської ГЕС з будівництвом світових пам’яток, то всього лише за 5 років “було побудовано” понад 10 єгипетських пірамід Хеопса. За кресленнями та розрахунками висококваліфікованих спеціалістів на могутній товщі річкового пливуна вперше в світовій гідробудівничій практиці було побудовано унікальну гідроспоруду: земляну греблю зроблено з дуже пологими відкосами, мовби розпластано її на великій площі пливуна. Усе це було застосовано вперше.
На повну потужність ГЕС запрацювала в жовтні 1956 року, коли було введено в експлуатацію останній, шостий гідроагрегат Каховської ГЕС. До цього часу повністю сформувалося Каховське водосховище, яке підтримує станцію. У зв’язку з підйомом води була затоплена більша частина Дніпровських плавнів, частина з яких збереглася нижче греблі ГЕС.
У зв’язку з перебудовою архітектурного напрямку, ідеал греблі змінився уявленням про гідротехнічну споруду як про промисловий комплекс. Це відбилося на зовнішньому вигляді ГЕС. Проект було спрощено, зникли летючі силуети стругів, які вінчали тріумфальні ворота шлюзу, але в цілому проект зберіг майстерну прорисовку деталей.
У 2006 році на станції було збудовано новий адміністративно-побутовий корпус та проведена реконструкція, гроші на яку виділили Світовий Банк, а також уряди Швейцарії та Канади.
У 2016 році планується почати будівництво Каховської ГЕС-2, на якій будуть встановлені 6 агрегатів.
Новая Каховка в 1955У жовтні 1950 року в місті Каховка було створено управління житлового будівництва, яке одразу ж перейшло до відновлення зруйнованих в період німецької окупації житлових будинків у Каховці та Бериславі, аби розмістити в них будівельників нового міста, а також почало готувати площі для зведення нових будинків на місті села Ключове. При цьому враховувалися перспективи промислового та культурного розвитку міста після завершення будівництва ГЕС.
Перший варіант передбачав будівництво міста на базі старої Каховки. Але його було відкинуто, оскільки було необхідно на відстань 12 км. щоденно перевозити близько 10 тисяч робітників протягом 4-5 років. В іншому варіанті передбачалося збудувати Нову Каховку на високому правому березі Дніпра в районі села Козацьке. Цей варіант теж не підійшов, оскільки основні роботи по спорудженню гідровузла велися на лівому березі Дніпра, а не на правому. У зв’язку з цим треба було щоденно переправляти з одного берега на інший велику кількість робітників, що створювало собою, особливо взимку, дуже велику проблему. Прийнято ж було третій варіант, який передбачав спорудження міста на лівому березі Дніпра в одному кілометрі від створу майбутнього гідровузла.
Комплекс споруд Каховської ГЕС, 1951-1955 рр. (Архіт. Орлов Г. М., Гумбург Ю. М.) на сьогодні має визначену архітектурну цінність – пам’ятка містобудування місцевого значення. «Стиль нашего замысла я бы определил как южный вариант классицизма. Мы искали прототипы в исторических постройках края, так, например, круглые вентиляционные окна навеяны церковью в Херсоне» (Гумбург Ю. М.).
Каховська ГЕС ДовженкоПроект будівлі Каховської ГЕС одержав критичну оцінку сучасників. З листа Довженка О. П. заступнику голови РМ УРСР Непорожньому П. С. від 27.11.1954 року: «Здание Каховской ГЕС в проекте пока выглядит скучным. Оно какое-то глухое и тяжелое. Автор его – архитектор Г. М. Орлов, несомненно большой профессионал, руководился все же при его проектировании несколько инертным старомодным принципом: достичь впечатления прочности, крепости, тяжести инженерного сооружения. Это незыблемая преграда целому морю. Отсюда – подчеркнуто тяжелые граниты, рустовка, массивность, отсутствие проемов стекла … .
Но в современной инженерии, в технике идет как раз обратный процесс. Конструктивная мысль везде направлена сей час на достижение легкости, портативности, обтекаемости, уменьшения габаритов. И новое, современное в архитектуре надо искать в этих путях. Скучна и невыразительна так же башня электростанции.
Такие сооружения не должны решаться одним архитектором без обсуждения общественности. Это, очевидно, всенародное дело. Ни в одном искусстве мы … так не переживаем несовершенства авторских замыслов, как в архитектуре и скульптуре»
Архітектура будівель машинного залу з підкреслено масивним рустованим об’ємом та однокамерного судноплавного шлюзу Каховської ГЕС з вхідними (верхніми), оформленими аркою спрощеної форми класичної тріумфальної арки, та вихідними (нижніми) з двома баштами воротами, як вона є сьогодні, народилася в результаті пошуку: «Были варианты завершить здание ГЕС башней, но в конечном итоге высотным акцентом остались головы шлюзов» (Гумбург Ю. Н.). «При проектировании предполагалось венчание в виде скульптурного изображения стругов (не установлены). В решении башен использованы мотивы ренессанса». Первісний задум реалізовано з авторськими змінами.
Спорудження Каховського гідровузла забезпечило проходження великовантажних суден від гирла Дніпра до міста Запоріжжя, створило умови для іригації, обводнення, водопостачання південних районів України та Криму. З Нової Каховки починає свій 400-кілометровий шлях блакитна траса родючості – Північно-Кримський канал.
1961 року розпочалося будівництво 1-ої черги Північно-Кримського каналу, яке загалом тривало понад 10 років і обійшлося майже 1 млрд.крб. На його трасі довжиною майже 400 км зведені 132 насосні станції, 10 водосховищ, що дало можливість зрошувати понад 700 тис. га земель в Херсонській, Запорізькій областях і Криму, створити крупні водосховища, своєрідні запаси питної води в посушливих районах. Спорудження Північно-Кримського каналу було складовою частиною Каховського гідровузла.
1967 р. – початок біографії Каховського магістрального каналу. Створювалися нові зони зрошуваного землеробства. Вода Каховського водосховища мала зросити 760 тис. га в 11 районах Херсонської і Запорізької областей. Магістральний канал – рукотворна річка довжиною 130 км, щосекунди в нього надходить з водосховища 500 куб.м води.
Про будівництво Каховської ГЕС і Нової Каховки режисером Олександром Довженком знято фільм «Поема про море».

Плюйко М.П.

http://nk-online.tv

Обратная ссылка с вашего сайта

Оставьте комментарий

155