Півтора роки без Криму.

Написано . в . Опубликовано в Новости

З кінця XVIII до початку XIX століття Крим, анексований Російською Федерацією в березні 2014 року, побував в різних ситуаціях і навіть у «різних» країнах. . 134 року півострів перебував у Російській імперії (1783 — 1917), 37 років в Радянському Союзі (1917 -1954), 37 років у складі радянської України, а практично, у тому ж СРСР (1954 — 1991) і всього 23 роки у складі незалежної України (1991 — 2014) Ці нерівнозначні періоди не могли не вплинути на ментальність кримчан, їх психологію, культуру і навіть на політичні вподобання. Порівнювати названі періоди з прагматичної точки зору, в якому з них краще жилося населенню півострова і коли було більше зроблено для розвитку його економіки, охорони здоров’я, освіти і культури, досить складно. Дійсно, останні два з невеликим десятиліття для Криму, м’яко кажучи, були «далеко не найкращими», але звинувачувати в цьому конкретних нині живих керівників країни надто пізно і не має сенсу. Тим не менш, це зовсім не означає, що ми повинні відмовитися від Криму. Світова громадськість правомірно продовжує вважати півострів частиною України, а багато наших громадян не втрачають надії на його повернення в найближчій або віддаленій перспективі. Складно погодитися з думкою, що переважна більшість кримчан була категорично проти наміру російської влади приєднати Крим. Якби це відповідало дійсності, напевно, виникли б осередки опору при наявності там двадцятитисячного боєздатного угруповання наших військ, військово-морського флоту і проукраїнського керівництва меджлісу кримсько-татарського народу .. Але те, що сталося, те сталося тихо спокійно і при мінімальних зусиллях керівників Росії, хоча проблем у останніх незабаром з’явилося «неміряно». Коли пройшла ейфорія після «приєднання» відразу стало зрозуміло, що поряд з позитивними моментами у місцевого населення виникло і ряд негативних. Хто б що не говорив, але економіка Криму і України за останні десятиліття стала взаємозалежною. І руйнування цих зв’язків — справа дуже болюча для обох сторін. З самого початку півострів став перетворюватися на справжнісінький ізольований острів. З’явилася загроза знищення декількох, раніше ключових, галузей народного господарства — агрономічної, курортної, енергетичної та транспортної. Виникли проблеми з фінансами, власністю, мобільним зв’язком, веденням бізнесу та багато інших. Об’єктивності заради треба відзначити, що за минулі півтора року Москва зважилася на суттєві фінансові витрати на шкоду власній економіці і здійснила ряд заходів щодо зміни ситуації на свою користь Були виділені чималі кошти на зарплати і пенсії, на модернізацію Сімферопольського аеропорту та організацію паромної переправи. «Новій» владі вдалося, частково залучити на свій бік представників нацменшин, включаючи кримських татар (для довідки: в Крим переїхала невелика група татар, які раніше проживали на Херсонщині, на чолі з колишнім керівником Генічеської районної державної адміністрації Сейтумером Неметуллаєвим). Все це призводить до думки про те, що розраховувати на негайне повернення Криму в Україну не доводиться .. Категорично відпадає вирішення проблеми за допомогою військової сили. Залишається єдиний шлях — реальне здійснення нашої довгострокової і детально вивіреної державної програми щодо повернення Криму. . І в цьому плані вже здійснюються конкретні заходи. На жаль, вони не завжди продумані в деталях, і часом занадто поспішні. Наприклад, спірним залишається рішення щодо розриву економічних, гуманітарних та інших зв’язків з Кримом. Припинення залізничного та авіаційного сполучення, блокада морських портів Криму, де проживають громадяни України, явно не сприяє зростанню проукраїнських настроїв на півострові. Складна процедура перетину кордону пересічними громадянами знищила турпотік з материкової України (а колись він досягав 4,5 млн. чол) До блокади на територію Криму з материкової України завозилося до 200-300 тисяч тонн продовольства. Крім цього, практично, вся переробка кримського врожаю проходила на потужностях, розташованих на материку. На сьогоднішній день ці зв’язки, на жаль, припинені Проте, як відомо, «святе місце — порожнім не буває». І досить швидко українську продукцію на ринку півострова замінили товарами власного виробництва і російськими, що хоча і призвело до підвищення цін, але очікуваної нами катастрофи не сталося, бо пенсії і зарплати в Криму в багатьох категорій населення значно вище, ніж у нас До речі, сама акція економічної блокади Криму багатьма людьми сприймається неоднозначно Дехто вважає, що вона більше нашкодила Україні, ніж Криму. По-перше, великі збитки понесли товаровиробники південних областей України, які втратили традиційні ринки збуту. По-друге, на півострів збільшилося постачання продовольства з Краснодарського, Ставропольського країв, Ростовської області, Абхазії і навіть з Білорусі. І ,. по-третє, тепер сільгосппродукція пішла морським шляхом в порти півострова з … Туреччини, що не приєдналася до санкцій Заходу. Тільки за даними прес-служби Управління Россільгоспнагляду з 1 по 19 жовтня в морських пунктах пропуску «Севастополь» і «Євпаторія» було проконтрольовано понад чотириста тонн турецької продукції (385,07 тони свіжих фруктів і 21 6 тони сухофруктів). Можливо, ця інформація і недостовірна, але малоймовірно, щоб турки не скористалися наданою можливістю отримати новий ринок збуту. До того ж, з’явилася інформація, що вони налагоджують паромну переправу з портами Криму (відстань всього 250 -300 км) Економічну блокаду Криму чітко прокоментував помічник генерального секретаря ООН І. Шимонович. Виступаючи з доповіддю щодо ситуації в Україні перед Радою ООН з прав людини в Женеві він сказав: «Блокада може економічно нашкодити обом сторонам, в той час, як жодна з них не може собі такого дозволити з економічних причин «.. Що стосується акції про припинення енергопостачання Криму, то і тут треба добре подумати і порахувати, чи не зашкодить це, в першу чергу, нам.. Невипадково, днями міністр енергетики та вугільної промисловості України Володимир Демчишин, виступаючи перед журналістами, сказав: «Я персонально не підтримую позицію по відключенню Криму ». На жаль, в нашій країні думку міністра дозволяють собі не розділяти ініціатори блокади. І на адміністративному кордоні близько Чонгара, в районі Чаплинки і Каланчака, без відома влади, невідомі вже почали підривати електроопори, за якими електроенергія надходить з материка на півострів Фахівці вважають, що подібні дії тільки примусять Росію прискорити роботи з побудови електростанцій і «енергомосту» через Керченську протоку. І тоді всі відсутні 800 мегават почнуть надходити в Крим напряму без посередника — Україна. А це ще більше віддалить Крим від нас. До того ж, зараз сама Україна не може самостійно забезпечити себе необхідним обсягом електрики і Кабмін вже неодноразово повідомляв про проблеми на ТЕС через брак вугілля., який ми закуповуємо закордоном .. І: якщо ми маємо намір серйозно боротися за Крим, енергоблокада — не кращий варіант для досягнення цієї мети. Складною залишається і проблема з перебіжчикіами, яких звинувачують у зрадництві. Якби мова йшла про десятки і, навіть, сотні то було б все дуже просто. Але мова іде про тисячі військових, чиновників, співробітників спецслужб, депутатів різних рівнів, силовиків, які порушили присягу на вірність Україні. Поки кримінальних справ заведено, порівняно, небагато (близько тисячі) — тільки на прокурорів, депутатів ВРКР, співробітників СБУ, а також директорів аграрних держпідприємств. Правда, за минулі 20 місяців затримано чомусь всього … лише дві людини. Цілком зрозуміло, що вся ця численна «армія» порушників присяги, а по суті «п’ята колона», яки світить ув’язнення, буде змушена нам активно протидіяти. Доводиться констатувати, що, на жаль — і час працює проти нас. Вже сьогодні, всього за минулі півтора року, тема Криму сходить з перших полос світових ЗМІ. І на це навіть не вплинула вищезгадана продовольча блокада, ініційована народними депутатами Джемільовим і Чубаровим. Більше того, ця ініціатива надала проблемі. національний відтінок з акцентом на захисті прав і свобод кримськотатарського народу. Але не можна забувати, що на півострові, крім, кримських татар, які складають 10 відсотків населення, проживає ще близько двох мільйонів жителів інших національностей. І це дає можливість Росії використовувати даний факт для створення «страшилки» про неминучість створення Кримсько-татарської автономії, що на півострові сприймається досить болісно. І все-таки хочеться закінчити статтю на оптимістичній ноті. Як сказав Президент України Петро Порошенко, Крим повернеться до складу України без кровопролиття і широкомасштабної війни: «Ми виграємо економічне, ліберальне, демократичне змагання за розум, настрій кримчан … Рівень життя в Україні за адміністративним кордоном з кримським півостровом буде кращим. Це єдиний спосіб виграти боротьбу за кримчан … » Заслужений журналіст України Юрій Анісімов

Обратная ссылка с вашего сайта

Оставьте комментарий

136