Герой мого села

Написано . в . Опубликовано в История, Новости

9 квітня 2015 року Верховною Радою України було прийнято закон №2558 «Про засудження комуністичного й націонал-соціалістичного тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки». В ньому говориться, що місцеві органи влади до 22 лютого 2016 року повинні скасовувати старі назви областей, районів, населених пунктів, вулиць і т.д., у яких використані імена діячів комунізму або інші назви часів тоталітарного режиму. Зараз є унікальна можливість створити в цьому просторі нову культуру, згадати в конкретному місті чи селі своїх героїв та видатних людей, повернути історичні назви.

На території Дніпрянської селищної ради є декілька вулиць і провулків, які потребують перейменування. Селищний голова Анатолій Білий і депутатський корпус обговорили це питання на попередній сесії. Коли інформацію почали доносити до місцевих жителів, то виявилося, що багато з них майже нічого не знають про видатних людей свого селища.

Вулицю Щорса запропоновано перейменувати на вулицю Гната Шила. І тут у жителів цієї вулиці виникло питання: «А хто це?» Пропонуємо коротку історичну довідку про життя цієї людини-самородка.

Незвичайна доля нашого земляка Гната Прокоповича Шила. Він народився абсолютно без рук, але так розвинув і натренував свої ноги, що з успіхом робив усе, що ми робимо руками. Більше того – опанував живопис, організував у селі студію і навчав дітей художній майстерності.

У злиденній сім’ї Прокопа Никифоровича Шила було 12 синів. Найменший Гнат народився на світ зовсім без рук.. Коли йому було років 12, мати сказала: «Йди, синку, у монастир і молися Богу». Щоб хоч якось упорати себе, хлопець вимушений був з усієї сили «вчити» свої ноги. З часом сам міг їсти, пиляти дрова, ловити рибу. Навчився грамоті та письму, затягував нитку в голку, грав з товаришами в городки. Але наймилішим заняттям для малого Гната було малювання.

З часом про хлопця дізнався цирковий балаганщик. Успіх цирковим трупам завжди був забезпечений, бо художник за кілька хвилин міг ногами намалювати портрет, а ще цей циркач ногами грав на спеціально сконструйованій гармошці.

Всі прикрощі долі мужньо ділила з ним дружина Генрієтта Карлівна, колишня циркова артистка, німкеня за національністю. Серце радувала прийомна донька Зіна.

У 20-і роки Гнат Шило організовує хату-читальню, художньо оформлює сільради. У 1936 р. старий амбар на батьківському подвір’ї Шила колгосп переобладнав під студію, закупив мольберти, пензлі, фарби. 1937 року у Британах (Дніпрянах) святкували відкриття самодіяльної художньої студії. Добра половина дітей Британів пройшла через студію Гната Прокоповича Шила. Після уроків приходили сюди і починалося таїнство живопису…

Трагічною була його доля від початку й до кінця. Розповідали, що під час окупації фашисти пропонували йому та дружині-німкені виїхати до Німеччини, але Шило навідріз відмовився. Відмовився він також від пайка, що отримували німці. Окупанти запропонували Гнату Прокоповичу намалювати портрет Гітлера – і він знову відмовився. За це Шила так побили, що він не зміг більше піднятися з ліжка і помер. Похований на старому дніпрянському кладовищі.

Доля багатьох робіт художника невідома. Деякі з них – у приватних колекціях поціновувачів мистецтва, деякі – знаходяться в музеях. Декілька робіт нашого земляка зберігаються в картинній галереї Дніпрянської школи.
dU88JXWgS0kYwREv_zlWKQ

Анатолій Білий, селищний голова,

депутати Дніпрянської селищної ради

 

http://nk-online.tv/geroy-mogo-sela/

Обратная ссылка с вашего сайта

Оставьте комментарий

125